У 2024/20245н.р. у Вікторівській гімназії немає жодного класу із інклюзивною формою освіти.

Але у закладі освіти забезпечується архітектурна доступність території та будівлі (облаштований пандус, туалет, двірні отвори входу в будівлю закладу, їдальню, кнопка дзвінка виклику). Навчальні кабінети і територія (доріжки, ігрові, спортивні майданчики тощо) адаптовані до використання всіма учасниками освітнього процесу.Всі вчителі підвищили свій кваліфікаційний рівень з теми “ Інклюзивний освітній простір”. За потреби заклад освіти  залучатиме фахівців, необхідних для реалізації інклюзивного навчання, забезпечуватиме корекційну спрямованість освітнього процесу для дітей із особливими освітніми потребами, на основі єдності, співпраці педагогічного колективу з сім’єю, фахівцями ІРЦ, іншими фахівцями.

Педагогічні працівники застосовуватимуть специфічні форми й методи роботи під час роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.  Заклад налагодить продуктивну співпрацю педагогічних працівників щодо навчання дітей із особливими освітніми потребами (створення координаційних груп учителів, команди психолого-педагогічного супроводу). Для дітей із особливими освітніми  будуть розроблені індивідуальні програми розвитку; до розроблення індивідуальної програми розвитку залучатимуться батьки. Заклад освіти в разі потреби співпрацюватиме з інклюзивно-ресурсним центром щодо психолого-педагогічного супроводу дітей із особливими освітніми потребами. У закладі освіти формуватимуться навички здорового способу життя та екологічно доцільної поведінки у здобувачів освіти в освітньому процесі.

Заклад освіти відкритий та доступний для дітей із ООП завдяки створенню цілісної, науково та методично обґрунтованої системи організації освітнього процесу:

– моніторингу та управлінню освітньою діяльністю інклюзивних та спеціальних класів;

– тісній співпраці з батьками;

– створенню професійної команди фахівців для проведення корекційно-розвиткових занять;

– постійній роботі щодо поліпшення матеріальної бази закладу.

Педагогічний колектив Вікторівської гімназії вважає однією з найважливіших передумов успішного розвитку дитини з обливими освітніми потребами – створення сприятливих, комфортних умов у дитячому навчальному закладі. Для того, щоб умови знаходження такої дитини в школі були по-справжньому комфортними та мотивували її на розвиток, робота асистента педагога (як і будь-якого іншого дорослого, який працює з дитиною з особливими освітніми потребами) повинна ґрунтуватися на наступних переконаннях:

– віра в можливості дитини,

– щирий інтерес до її особистості,

– прийняття її особливостей,

– доброзичливість,

– терпіння,

– послідовність.

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України на підставі заяви батьків дитини з ООП у школі в обов’язковому порядку утворюватимуться інклюзивні класи, в яких разом із іншими учнями навчатимуться одна – дві або три дитини з ООП. Для роботи в такому класі в штат школи введе асистента вчителя.

Асистент учителя – це педагогічний працівник, який призначається на посаду керівником закладу освіти, має педагогічну освіту та забезпечує особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу. Асистент учителя, зокрема, зобов’язаний:

забезпечувати єдність навчання, виховання та розвитку учнів;

володіти навичками домедичної допомоги дітям;

дотримуватися принципу конфіденційності стосовно стану здоров’я та іншої особистої інформації про дітей у школі;

допомагати в навчанні не лише дитині з ООП, а всім іншим учням класу;

брати участь у розбудові інклюзивного навчання разом із іншими вчителями школи;

може організовувати спільно з учителем освітній процес за допомогою засобів дистанційного навчання;

забезпечувати комунікацію школи та батьків учнів із особливими освітніми потребами.

Асистент – друг-наставник для підопічного, дорослий друг і помічник підопічного в дитячому колективі, член команди фахівців супроводу дитини, консультант для батьків дитини.

Асистенти  братимуть активну участь у розробці дидактичного матеріалу.

 В Україні спостерігається тенденція до зростання чисельності дітей з функціональними обмеженнями внаслідок зниження рівня медичного обслуговування, росту наркоманії та алкоголізму, підвищення екологічної небезпеки, низької якості продуктів харчування. Організація соціальної допомоги дітям, які позбавлені можливості вести повноцінне життя внаслідок вад фізичного або розумового розвитку, потребує, у першу чергу, зміни ставлення суспільства до дітей із особливими освітніми потребами та проблеми інвалідності в Україні взагалі. Унаслідок обмежень у спілкуванні, самообслуговуванні, пересуванні, контролі за своєю поведінкою розвиток цих дітей залежить від задоволення їх потреб іншими людьми, що складає багатогранний процес реабілітації. В Україні функціонує система спеціальних установ, де, в основному, здобувають освіту діти з вадами психофізичного розвитку. Одним із варіантів здобуття освіти з порушеннями психофізичного розвитку є інклюзивне навчання, яке нині широко впроваджується в Україні.

     Визнання Україною Конвенції ООН «Про права дитини» та Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захист і розвиток дітей посилило увагу до проблем людей із обмеженими можливостями, зумовило необхідність розробки цілеспрямованих дій держави для створення найсприятливіших умов для забезпечення їхньої самоактуалізації, активної участі в системі сучасних суспільних відносин. Сьогоденна ситуація в системі освіти  характеризується регіональною різноваріантністю надання освітніх послуг дітям із особливостями психофізичного розвитку. Батькам надається право вибору освітнього закладу для своєї дитини, однак відбувається це після детального обстеження дитини спеціалістами й визначення її соціальних і навчальних потреб. Система освіти зазнала докорінного реформування, яке призвело до паралельного та повноправного функціонування різних типів навчальних закладів у єдиній системі.

     Інклюзивна освіта базується на соціальній моделі розуміння інвалідності, що на противагу медичній, розглядає вади здоров`я як соціальну проблему, а не як характеристику особистості, оскільки ця проблема зумовлена непристосованістю оточення, включаючи ставлення до людей із особливими потребами. Така модель спрямована на безбар’єрну  участь громадян у реалізації своїх прав. Згідно з демократичними та гуманістичними світовими стандартами людство переходить до нової світоглядної парадигми — «єдине суспільство, що включає людей із різноманітними проблемами». Сучасною світовою тенденцією є прагнення до деінституалізації та соціального інтегрування осіб із особливостями психофізичного розвитку. Формується нова культурна й освітня норма — повага до людей фізично та інтелектуально неповносправних. У європейських країнах спеціальні заклади функціонують і надають допомогу дітям із обмеженими можливостями здоров’я  з ранніх років. В Україні  навчання  таких дітей разом із здоровими дає шанс на повноцінне життя, але  про це вперше на загальнодержавному рівні активно почали досліджувати з 2010 року.